Богомазов Олександр

Myasnitskaya Street, 24, Moscow, Russia

У студії малюнку та живопису відомого педагога Федора Рерберга, розташованій за цією адресою, Олександр Богомазов навчався у 1907 році. На момент навчання в Москві він уже мав базову художню освіту, отриману в Київському художньому училищі (1902-05), звідки його разом з Олександром Архипенком виключили за участь у страйку, пов’язаному із соціальними зрушеннями в Російській імперії. У Києві його вчителями були Олександр Мурашко, Іван Селезньов, Микола Пимоненко. У Києві Богомазов уже брав участь у студентській виставці, організованій пейзажистом Сергієм Світославським в імпозантному «Троїцькому народному будинку» (тепер Театр оперети). 

У Москві Богомазов вчиться у двох приватних студіях - Костянтина Юона та Федора Рерберга. В останнього за рік до приїзду Богомазова навчався Казимир Малевич, з яким Богомазов зустрінеться через 20 років, коли вони разом викладатимуть в Київському художньому інституті. У той час прогресивна художня молодь захоплювалася імпресіонізмом та постімпресіонізмом. Відтак, крім навчання, обов’язковими у розкладі молодого художника були знайомство із, за його словами, «чудовими картинами Гогена» з колекції Щукіна та відвідини Третьяковської галереї. 

Після повернення з Москви Богомазов закінчив навчання у Київському художньому училищі (1908-10). Свій старт у мистецтві він підсумував у щоденникових записах 1910-11 років: «Я художник. У цьому мої слабкість і сила. Відмовитися від цього я не можу, бо вже знаю, що за першої нагоди в мені знову запалає бажання із ще більшою силою. Це не примха, це необхідність, сенс життя».  

Khreschatyk Street, 52, Kyiv, Ukraine

2 листопада 1908 року на центральній вулиці Києва відкривається виставка «Ланка» - умовна точка відліку історії українського авангарду: перша із низки виставок молодих авангардистів, на якій оприявнився зв’язок між старим і новим мистецтвом. Молоді художники – Давид і Володимир Бурлюки та Олександра Екстер - запросили до експозиції студентів, серед них і Олександра Богомазова. Це була грамотно організована подія: із анонсом і рекламою у центральній пресі, газетними дискусіями, та мультидисциплінарним перформансом «Вечір сучасної лірики», на якому автори читали вірші під музичний акомпанемент. Експозиція не викликала бажаного ажіотажу серед відвідувачів, проте її критика, супроводжувана карикатурами і фейлетонами, була нищівна. Олександр Богомазов, який на той час якраз поновився у Київському художньому училищі, представив на виставці чотири роботи, названі в каталозі ескізами. «На виставці «Ланка» небагато можна побачити мистецтва живописного, але не тому небагато, що ця виставка «нова» і манера живописати на багатьох картинах незвична для нашого ока, а тому, що це, за малим винятком, — виставка живописців-нездар», - писала газета «Київська думка». 

У статті згадали і про Богомазова, назвавши його «рисувальщиком» і закидаючи те, що він не має стосунку до відомих живописних груп. Цікавий штрих до мистецької біографії художника, зважаючи, що через 3 роки «Київська думка» відрядить Богомазова до Фінляндії. 

Scandic Imatran Valtionhotelli, Torkkelinkatu 2, Imatra, Finland

Влітку 1911 року Олександр Богомазов подорожує відомими курортними місцями Фінляндського князівства під час відрядження від газети «Київська думка». Там він відкриває для себе нордичний модерн із його грубістю гранітних глиб, місцевою флорою і фауною та героями національного фольклору. Так з’являється полотно «Башта», що зображає екстер’єр відомого готелю Valtionhotelli в Іматрі. 

Загалом художник проїхав по популярному туристичному маршруту тогочасних заможних росіян: місцевість Іматра з порогами та водоспадами, валоподібні звивисті гряди Пункахар'ю, курортний Вільманстранд (теперішня Лаппеенранта) та фортечне місто Нейшлот (тепер - Савонлінна). Усі локації в межах водної системи величного озера Саймаа у східній Фінляндії. "Діно, Діно! Як гарно, коли б ти знала!.. Я сиджу зараз біля хвиль Малої Іматри, мов прикутий… Дивлюсь - і не намилуюся: які дивовижні перлисті полиски кольорів, яка могуть, стрімкість! Білі клуби піни, здіймаючись високо вгору, палають і переливаються, падають і знову постають, зачаровані!", - захоплено писав Богомазов своїй нареченій Ванді Монастирській 24 червня 1911 року.

Фінські пейзажі відображають захоплення Богомазова модерном, що базується на символічних і романтизованих образах, колірній декоративності, плавних лініях.

Khreschatyk Street, 43, Kyiv, Ukraine

23 лютого 1914 року в центрі Києва відкрилася знаменита виставка «Кільце», у якій Богомазов виступив як художник і теоретик авангардного мистецтва. До групи «Кільце» входили Олександра Екстер, Олександр Богомазов, Михайло Денисов, Катерина Васильєва, Ванда Монастирська-Богомазова, Христофор Кнор (Норвегія). На виставці Богомазов представив 88 робіт, серед них такі яскраві кубофутуристичні твори як «Базар», «Портрет дружини» і «Святий куточок». Він також оформив каталог і написав вступну статтю та тезовий текст «Суть 4-х елементів», який за кілька місяців розвинув у науковий трактат «Живопис та елементи». «Ми вітаємо прагнення художника розбити шкаралупу, в яку уклав його художню особистість академізм», - звертався оргкомітет «Кільця» до публіки і окреслював 4 елементи, в яких розвивається твір: лінія, форма, площина картини та колір. 

За свою роботу Богомазов отримав повну сатисфакцію від критиків. Микола Кульбін, російський мистецтвознавець і художник, назвав 34-річного Богомазова «новиною», що є «головною перевагою виставки». А київський теоретик мистецтв (пізніше – театральний режисер) Микола Фореггер не поскупився на визначення «шедевр»: «Багатше та яскравіше за всіх представлений Богомазов. Він найбільш ціннісний серед художників «Кільця»… У ньому помітна любов до нових форм композиції, шукання цілісної виразності картини. І при цьому він не впадає в крайнощі… Його «Святий куточок» і «Базар» є шедеврами, гідними зайняти місце у будь-якій колекції сучасного живопису». 

У тому ж 1914 році художник створив знакове кубофутуристичне полотно «Трамвай». Коли у 1968 році дослідник авангарду Жан Шовлен уперше побачив картину, то промовив: «Я проїхав Радянський Союз уздовж і впоперек, споглядаючи лівацьке мистецтво, але це найкраще, що я бачив!». 

Київ був тим місцем, що надихав неспокійну вдачу Богомазова. З одного боку, тут досить тихих закутків. З іншого – швидкі зміни й інновації. Таким, наприклад, був київський електричний трамвай – перший у Російській імперії і один із перших у Східній Європі. Тепер Богомазова цікавить, як передати на полотні ритм, темп, динаміку. Ритми київських будинків, вікон, ліхтарів, а також перехожих і робітників ще й досі вібрують на картинах Богомазова, написаних у другій половині 1910-х: «Хрещатик», «Локомотив», «В’язниця», «Гончарі».  

53 Movses Khorenatsi Street, Goris, Armenia

1915-1916 роки Богомазов прожив на Кавказі, де написав серію своїх найкращих кубофутуристичних полотен. Він працював викладачем малювання і креслення у селищі Ґерюси (тепер - місто Ґоріс). Певний час у Ґерюсах із ним перебувала дружина Ванда, також художниця, його муза і вірна супутниця за життя, а після смерті – ревна хранителька його творів. Власне, одруження з Вандою Монастирською (1888-1982) додало драйву у життя меланхолійного художника. На портретах Ванди, яку Богомазов малював багато і часто, можна простежити динаміку його розвитку: пуантилізм на початку їхнього знайомства, далі – експресіоністичні портрети і нарешті кубофутуристичні малюнки неймовірно плідного періоду якраз після одруження. По смерті чоловіка у 1930 році, Ванда ревно берегла його архів. Існує переказ, як у Другу світову вона власноруч на тачці перевезла архів Богомазова з центру Києва у район Святошин, подолавши 15 км. А потім таким же чином повернула роботи назад. 

Створений у «кавказський період» «Абстрактний пейзаж» у 2005 році на Sotheby’s продали за 736,000 GBP. Іншу роботу, «Спогади про Кавказ» (1916), фахівці називають одним із найкращих абстрактних творів у світі. У Вірменії Богомазову було сутужно – заплату затримували або не виплачували, тому доводилося економити на їжі і опаленні. Його режим передбачав сон о 8-9 вечора і підйом о четвертій ранку, щоби взятися за малювання. А поза тим – вчительська робота. 

Giardini della Biennale, Calle Giazzo, Venice, Metropolitan City of Venice, Italy

Влітку 1930 картина Богомазова «Пилярі» експонується у радянському павільйоні XVII Венеційської бієннале. Якраз у той час участь СРСР у бієнале стає більш політизованою: виставкова активність розглядається радянськими ідеологами як один із пунктів пропагандистської діяльності. Проте молоде радянське мистецтво ще залишалося відносно вільним від державної цензури. Тому разом із Богомазовим у Венецію потрапляють роботи таких авангардних українських художників як Анатоль Петрицький, Іван Падалка, Василь Седляр, Софія Налепинська-Бойчук. Трьох останніх через 7 років розстріляли за фальшивими звинуваченнями в «українському буржуазному націоналізмі й керівництві національно-фашистською терористичною організацією». 

На той час Богомазов уже вісім років працював професором станкового живопису Київського художнього інституту (заснованого як Українська академія мистецтв у 1917 році), і участь у бієнале була його визнанням як художника і теоретика. На жаль, Богомазов не дожив до відкриття бієнале, що затрималося на 5 тижнів: він помер у Києві напередодні. 

«Працю пилярів» він створив у 1927-1930-х роках у дачному містечку Боярка. «Галявина була засипана свіжою тирсою, колоди ніби дзвеніли на сонці, смолисті, блискучі. Постаті робітників на кроквах здавалися величезними на фоні яскраво-синього неба. В повітрі бринів високий звук пилки», - згадувала донька Богомазова Ярослава. Триптих «Праця пилярів» включає дві картини: «Пилярів» (1929) і «Правка пил» (1927), третя – «Накат колод» - лишилася тільки у вигляді задуму в багатьох ескізах та акварелях. 

До станкового живопису Богомазов взявся після довгої паузи – давався взнаки важкий емоційний стан після смерті тестя, революційні пертурбації та хвороба на сухоти. Очевидно, відчуваючи наближення кінця, Богомазов усі сили вкладав у розробку триптиха, основною темою якого є ритмічна праця і перелив кольорів (що відповідає теоретичній концепції художника про чотири елементи живопису). «У мене: радість роботи, сонце, тепло, бадьорість. Не нужність, не важкість, приспособленість хочу показати я в роботі, а її радість та бадьорість, призивність — так щоб самому глядачу захотілось працювать, захотілось почути себе організованою частиною цілого», - писав Богомазов у своїх нотатках.

Wolfensberger Building, Bederstrasse 109, 8002 Zürich, Switzerland

Мистецький шедевр зрілого майстра Олександра Богомазова «Пилярі» продовжує турне світом. У 1931 році картину виставляють у Цюриху, у 1932 році – у Японії (де точно, ще належить дослідити). До Києва картина повернулася пошкодженою. Близько 90 років полотно перебувало у такому стані у закритому музейному «спецфонді», куди наприкінці 1930-х потрапляли роботи із вказівкою до знищення. Тоді у боротьбі за чисте радянське мистецтво авангардних художників оголосили «формалістами», а їхні твори заборонили. І лише у 2019 році “Пилярів” вперше за багато років експонували в Національному художньому музеї України на виставці “Олександр Богомазов: творча лабораторія”, чому передували три роки реставрації. 

Довгий час у СРСР згадки про визначного кубофутуриста були заборонені. Лише наприкінці 1960-х його ім’я виринає із забуття: відбуваються несміливі експозиції в Києві, на Богомазова звертають увагу європейські дослідники авангарду – Жан-Клод Маркаде, Жан Шовлен, Андрій Наков. Мода колекціонувати Богомазова виходить за межі Радянського Союзу. Твори Богомазова можна побачити у НАМУ, нью-йоркських музеях Ґуґґенгайма і Сучасного мистецтва, музеї Людвіґа (Німеччина), вони - коштовні оздоби приватних колекцій авангарду.