UA View

Вітаємо у путівнику UA View

Запрошуємо вас у подорож місцями, в яких видатні митці опинялися, жили, навчалися, любили і творили світову культуру. Тут ви знайдете захопливі історії їх життя, нанесені на мапу світу. Воля, вітальність і радість, сміливість, винахідливість у формах і жестах проявлялися у конкретних точках світу, які можна уявити або відвідати.

Проєкт зроблено у рамках програми Українського інституту Ukraine Everywhere, яка презентує світову культуру, створену українцями. UA VIEW - інтерактивна культурна карта, не обмежена кордонами і часом, яка оприявнює мистецьке бачення і особливий погляд, що несли українські художники.

Project created by NGO MOCA in partnership with Ukrainian Institute

Development: Perevorot / Design: OtherLand

Олександр Архипенко / Ля Рюш (La Ruche, Вулик) - 2 passage de Dantzig

Українець Олександр Архипенко вніс радикальні зміни в скульптуру ХХ століття. Дональд Каршин нарахував 20 відкриттів, які Архипенко вніс у мистецтво: ввів колір, рух, почав використовувати пустоти, винайшов конвекси і конкави, поєднав в одному об’єкті різні матеріали, нетипові для класичної скульптури, порвав із натуралізмом у скульптурі. Від батька-механіка, який завідував лабораторіями на фізичними кабінетами Київського університету, Олександр взяв винахідницький поєднав із критичним мисленням і самостійним опануванням мистецької спадщини у музеях, він не хотів слідувати за жодним із відомих стилів, прагнув винаходити нову мову, принципи.

Українець Олександр Архипенко вніс радикальні зміни в скульптуру ХХ століття. Дональд Каршин нарахував 20 відкриттів, які Архипенко вніс у мистецтво: ввів колір, рух, почав використовувати пустоти, винайшов конвекси і конкави, поєднав в одному об’єкті різні матеріали, нетипові для класичної скульптури, порвав із натуралізмом у скульптурі. Від батька-механіка, який завідував лабораторіями на фізичними кабінетами Київського університету, Олександр взяв винахідницький підхід, поєднав із критичним мисленням і самостійним опануванням мистецької спадщини у музеях, він не хотів слідувати за жодним із відомих стилів, прагнув винаходити нову мову, принципи.

У 1954 році в Нью-Йорку вийшла друком книжка українського архітектора та мистецтвознавця Олексія Повстенко про київський Собор Св.Софії. Саме Повстенко, будучи директором Софійського архітектурно історичного музею, врятував собор від знищення радянськими військами 1941 року.

Книжка за посиланням: http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/9227/file.pdf

Цю вкрай важливу монографію не міг не придбати у свою бібліотеку скульптор Олександр Архипенко, який з 1923 року мешкав у США.

Святослав Гординський (український художник, перекладач і журналіст) пише: “Пригадую, як десь рік після появи Повстенкової книги про київську Св. Софію я застав його в робітні, а на полиці біля нього згадану книгу. "Незвичайна, незвичайна книжка", — казав він, — "скільки вона мені нагадує! Як часто я забігав до собору і відразу від дверей дивувався, як і чому мозаїки так добре видні здалеку”. Він узяв книжку і відкрив на закладеній сторінці: "Дивіться на цього св. Гавриїла Расследование вмешательства России в президентские выборы США по заданию генпрокуратуры с мая 2017-го по март 2019-го проводил так называемый спецпрокурор (special counsel) Роберт Мюллер. К нему перешли полномочия расследовательской операции ФБР после того, как Трамп уволил директора бюро Джеймса Коми. , ціла фігура поділена на ромби, трикутники, кулю, валки, і ті форми уставлені так, щоб максимально зобразити рух ходи вперед. Є людська фігура, але є й геометрична конструкція з ритмічним рухом, і цей ритм гармонізує з вигнутими луками архітектури!".

Багато дослідників творчості Олександра Архипенка вбачали впливи візантійського мистецтва у його творах. Ось що пише відомий американський мистецтвознавець Фредерік Уайт: “Чи видоженість архипенкових фігур в основі своїй не візантійська? (...) Характерні овальні голови і гранчасті складки, чи вони не від візантійських драперій?”

Прибувши до Парижа 1908 року український скульптор Олександр Архипенко оселився у знаменитій мистецькій колонії Ля Рюш (la Ruche – Вулик) на Монпарнасі. Будівля не тільки своєю архітектурою (ротонда) нагадувала вулик, але й самим ритмом життя, що в ній вирувало. “Африканський острів під час дикого святкування” або “картина Брейгеля” – так згадував художник Жак Шапіро атмосферу арт-колонії. «Вулик» містив більше ста майстерень. Кожна з них мала трикутну форму і зменшувалась вглибину. Олександр Архипенко займав кімнату №58. Попри те, що ціна за оренду студії була помірна, прожив він тут лише рік (1908-1909). Як зізнався з часом скульптор: «Я не міг залишатися там довго, дуже незручно. Складалось враження, що живеш в середині сиру Грюйєр». Його товариш та сусід – скульптор Осип Цадкін мав схожі асоціації: “По правде говоря, это был зловещий сыр Бри: каждый художник помещался в своем куске, называемом мастерской”.

Надалі, Олександр Архипенко знімає собі помешкання в інших місцях. Всі паризькі адреси скульптора - на Лівому березі Сени, в районі Монпарнасу, який на початку 1900-х років стає центром богемного життя Парижу.

Адреси Архипенка:

4, rue de Lanneau
36, rue des Artistes
25, rue des Feuillantines
169 Boulevard du Montparnasse
18, Impasse du Maine (rue Antoine Bourdelle - сьогодні)

«Вулик» для Архипенка став місцем доленосних зустрічей. Тут він потрапляє до кола однодумців – художників-експерементаторів: Амадео Модільяні, Анрі Год’є-Бжеска, Осип Цадкин, Яків Лівшиць, Костянтин Бранкузі; знайомиться із Гійомом Аполлінером, Блезом Сандраром та Морісом Рейналем – апологетами кубізму. Всі троє, особливо Аполлінер, писали про Архипенка, тим самим зігравши велику роль у його кар’єрі.

Саме у «Вулику» Олександр Архипенко зустрічає Фернана Леже, який став близьким другом художника. В перші роки життя у Парижі, коли молоді митці залишалися зовсім без копійки, вони брали гармоніку і разом курсували містом від вулиці Вожірар до бульвару Бельвіль (від Монпарнасу до Монмартру). Леже грав на гармоніці, а Архипенко співав “густим і теплим” баритоном під його акомпанемент.

Автор мітки:Олег Засуцький