Башкирцева Марія
Башкирцева Марія Костянтинівна (1858 - 1884) – художниця і письменниця, перша українка, чиї картини придбав Лувр.
Народилась та провела дитинство в селі Гавронці на Полтавщині. У 12 років разом із родиною переїхала у Францію – спочатку до Ніцци, а згодом до Парижа, де й провела решту свого короткого життя – у 25 років вона померла від туберкульозу.
Всього Марія Башкирцева лишила по собі понад 150 картин, 200 малюнків, ескізів та кілька скульптур. Її ім’я увіковічнене на скульптурі «Безсмертя» у Люксембурзькому музеї – серед восьми інших видатних французьких мистців, які померли дуже молодими. Вона мріяла про світські раути і водночас спонсорувала перші феміністичні паризькі газети та дописувала в них; мала гучну славу звабниці у товаристві, але насправді не мала за життя жодного роману; дебютувала у мистецтві у колі академістів, але гостро їх критикувала, хотіла і пробувала робити щось кардинально інше – і впевнено писала: «Моє мистецтво ще не існує».
Але відома Марія Башкирцева перш за все як авторка “Щоденника”, який вона вела з 12 років. Він був виданий у 1887 році і зробив Башкирцеву знаменитою. Унікальний документ епохи, амбітний «автопортрет мисткині замолоду» одразу став бестселером і був перекладений більшістю мов Європи. Її гробівець на цвинтарі Пассі у Парижі став місцем паломництва і, за деякими згадками, навіть місцем зібрання «салону мадам Башкирцевої» – матері Марії. Старша Башкирцева не шкодувала сил і грошей на увіковічнення слави своєї доньки. Саме вона прибрала з «Щоденника» усе, що могло хоч якось нашкодити репутації родини: неприємні слова стосовно важливих публічних персон, різкі оцінки внутрішніх родинних чвар, еротичні мрії у «надто молодому віці».
Вже у 1980-х роках французька дослідниця Колет Косньє виявила, що існує інший, оригінальний текст щоденників Башкирцевої – і він значно цікавіший. Тисячі сторінок презентують публіці зовсім іншу жінку – значно масштабнішу, глибшу і авангардовішу, аніж публічний міф, відомий світу – художницю і письменницю, що яскраво відображала дух свого часу і навіть дещо випереджала його.