About

Mission

The UA View guide was established by the team of NGO Museum of Contemporary Art (MOCA) in partnership with Ukrainian Institute, as part of the programme Ukraine Everywhere.
We create an unusual cultural guide designed to show the contribution of Ukrainians in the globalised world.
This project has a beginning but it has no end. Over the coming years we will be expanding our guide with more stories not only about artists, but also about athletes, scientists, inventors, writers and other renowned personalities.

Team

Ilya Zabolotnyi

Ilya Zabolotnyi

UA View project team lead, art historian, curator of cultural diplomacy programmes

Olya Balashova

Olya Balashova

head of NGO Museum of Contemporary Art (MOCA), art expert, author, curator

Valentyna Klymenko

Valentyna Klymenko

journalist, art expert, editor, author, communications manager

Lidia Apollonova

Lidia Apollonova

art expert, author, visual curator

Maksym Pastushenko

Maksym Pastushenko

artist, author, designer of illustrations

Yulia Hnat

Yulia Hnat

From 2021 - strategic advisor of UA View project

Ilya Zabolotnyi

Ilya Zabolotnyi

UA View project team lead, art historian, curator of cultural diplomacy programmes

Olya Balashova

head of NGO Museum of Contemporary Art (MOCA), art expert, author, curator

Valentyna Klymenko

Valentyna Klymenko

journalist, art expert, editor, author, communications manager

Lidia Apollonova

Lidia Apollonova

art expert, author, visual curator

Maksym Pastushenko

Maksym Pastushenko

artist, author, designer of illustrations

Yulia Hnat

From 2021 - strategic advisor of UA View project

Feedback

Your feedback and ideas are very important for us and our project. If you have any questions, suggestions, comments, ideas, any feedback that you wish to share with us - please do reach us via email. Thank you!

Development: Perevorot / Design: OtherLand / Idea and implementation: NGO MOCA /

Олександр Архипенко / Ля Рюш (La Ruche, Вулик) - 2 passage de Dantzig

Українець Олександр Архипенко вніс радикальні зміни в скульптуру ХХ століття. Дональд Каршин нарахував 20 відкриттів, які Архипенко вніс у мистецтво: ввів колір, рух, почав використовувати пустоти, винайшов конвекси і конкави, поєднав в одному об’єкті різні матеріали, нетипові для класичної скульптури, порвав із натуралізмом у скульптурі. Від батька-механіка, який завідував лабораторіями на фізичними кабінетами Київського університету, Олександр взяв винахідницький поєднав із критичним мисленням і самостійним опануванням мистецької спадщини у музеях, він не хотів слідувати за жодним із відомих стилів, прагнув винаходити нову мову, принципи.

Українець Олександр Архипенко вніс радикальні зміни в скульптуру ХХ століття. Дональд Каршин нарахував 20 відкриттів, які Архипенко вніс у мистецтво: ввів колір, рух, почав використовувати пустоти, винайшов конвекси і конкави, поєднав в одному об’єкті різні матеріали, нетипові для класичної скульптури, порвав із натуралізмом у скульптурі. Від батька-механіка, який завідував лабораторіями на фізичними кабінетами Київського університету, Олександр взяв винахідницький підхід, поєднав із критичним мисленням і самостійним опануванням мистецької спадщини у музеях, він не хотів слідувати за жодним із відомих стилів, прагнув винаходити нову мову, принципи.

У 1954 році в Нью-Йорку вийшла друком книжка українського архітектора та мистецтвознавця Олексія Повстенко про київський Собор Св.Софії. Саме Повстенко, будучи директором Софійського архітектурно історичного музею, врятував собор від знищення радянськими військами 1941 року.

Книжка за посиланням: http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/9227/file.pdf

Цю вкрай важливу монографію не міг не придбати у свою бібліотеку скульптор Олександр Архипенко, який з 1923 року мешкав у США.

Святослав Гординський (український художник, перекладач і журналіст) пише: “Пригадую, як десь рік після появи Повстенкової книги про київську Св. Софію я застав його в робітні, а на полиці біля нього згадану книгу. "Незвичайна, незвичайна книжка", — казав він, — "скільки вона мені нагадує! Як часто я забігав до собору і відразу від дверей дивувався, як і чому мозаїки так добре видні здалеку”. Він узяв книжку і відкрив на закладеній сторінці: "Дивіться на цього св. Гавриїла Расследование вмешательства России в президентские выборы США по заданию генпрокуратуры с мая 2017-го по март 2019-го проводил так называемый спецпрокурор (special counsel) Роберт Мюллер. К нему перешли полномочия расследовательской операции ФБР после того, как Трамп уволил директора бюро Джеймса Коми. , ціла фігура поділена на ромби, трикутники, кулю, валки, і ті форми уставлені так, щоб максимально зобразити рух ходи вперед. Є людська фігура, але є й геометрична конструкція з ритмічним рухом, і цей ритм гармонізує з вигнутими луками архітектури!".

Багато дослідників творчості Олександра Архипенка вбачали впливи візантійського мистецтва у його творах. Ось що пише відомий американський мистецтвознавець Фредерік Уайт: “Чи видоженість архипенкових фігур в основі своїй не візантійська? (...) Характерні овальні голови і гранчасті складки, чи вони не від візантійських драперій?”

Прибувши до Парижа 1908 року український скульптор Олександр Архипенко оселився у знаменитій мистецькій колонії Ля Рюш (la Ruche – Вулик) на Монпарнасі. Будівля не тільки своєю архітектурою (ротонда) нагадувала вулик, але й самим ритмом життя, що в ній вирувало. “Африканський острів під час дикого святкування” або “картина Брейгеля” – так згадував художник Жак Шапіро атмосферу арт-колонії. «Вулик» містив більше ста майстерень. Кожна з них мала трикутну форму і зменшувалась вглибину. Олександр Архипенко займав кімнату №58. Попри те, що ціна за оренду студії була помірна, прожив він тут лише рік (1908-1909). Як зізнався з часом скульптор: «Я не міг залишатися там довго, дуже незручно. Складалось враження, що живеш в середині сиру Грюйєр». Його товариш та сусід – скульптор Осип Цадкін мав схожі асоціації: “По правде говоря, это был зловещий сыр Бри: каждый художник помещался в своем куске, называемом мастерской”.

Надалі, Олександр Архипенко знімає собі помешкання в інших місцях. Всі паризькі адреси скульптора - на Лівому березі Сени, в районі Монпарнасу, який на початку 1900-х років стає центром богемного життя Парижу.

Адреси Архипенка:

4, rue de Lanneau
36, rue des Artistes
25, rue des Feuillantines
169 Boulevard du Montparnasse
18, Impasse du Maine (rue Antoine Bourdelle - сьогодні)

«Вулик» для Архипенка став місцем доленосних зустрічей. Тут він потрапляє до кола однодумців – художників-експерементаторів: Амадео Модільяні, Анрі Год’є-Бжеска, Осип Цадкин, Яків Лівшиць, Костянтин Бранкузі; знайомиться із Гійомом Аполлінером, Блезом Сандраром та Морісом Рейналем – апологетами кубізму. Всі троє, особливо Аполлінер, писали про Архипенка, тим самим зігравши велику роль у його кар’єрі.

Саме у «Вулику» Олександр Архипенко зустрічає Фернана Леже, який став близьким другом художника. В перші роки життя у Парижі, коли молоді митці залишалися зовсім без копійки, вони брали гармоніку і разом курсували містом від вулиці Вожірар до бульвару Бельвіль (від Монпарнасу до Монмартру). Леже грав на гармоніці, а Архипенко співав “густим і теплим” баритоном під його акомпанемент.

Автор мітки:Олег Засуцький