Екстер Олександра
Екстер Олександра Олександрівна (в дівоцтві – Олександра Григорович) (1882-1949) – українська художниця, реформаторка європейської сценографії, витончена інтелектуалка.
За нею назавжди закріпилося визначення “амазонка авангарду”, адже вона була активною учасницею художнього життя Європи початку ХХ століття. Жила і працювала у Києві, Одесі, Парижі, Москві, Венеції. Широта її діяльності просто вражає: живопис, графіка, книжкове оформлення, дизайн одягу та аксесуарів, робота у театрі і кіно, викладацька та виставкова діяльність. У своїх творах художниця поступово рухалась від одного шукання до іншого: (нео)імпресіонізм, кубізм, кубофутуризм, безпредметність, конструктивізм, ар-деко.
Навчаючись у Парижі, Екстер стала прихильницею нового мистецтва, яке і “привезла” додому, в Київ. ЇЇ квартира і майстерня стали справжнім центром сучасного мистецтва, відігравши ключову роль в історії авангардного руху в Україні. І навпаки – своїх паризьких друзів та учнів Олександра Екстер закохувала в українське народне мистецтво, яке було для неї джерелом вивчення законів кольору, ритму і композиції. Так вже в еміграції, в її будиночку в передмісті Парижа Фонтене-о-Роз, все було заставлено українською керамікою. Відома російська акторка Аліса Коонен (дружина театрального режисера Олександра Таїрова) у своїх спогадах писала: “В її будинку, так само як і в ній самій, впадало в очі цікаве поєднання європейської культури і українського побуту”.
Giselastraße 23, München, Germany
У квартирі на третьому поверсі будинку по вулиці Giselastraße (будинок не зберігся) 23 у січні 1906 року гостювала київська художниця Олександра Екстер разом зі своїм чоловіком – адвокатом Ніколаєм Екстером. Це помешкання належало давньому і близькому другу чоловіка – художнику-експресіоністу Олексію фон Явленському та його дружині, художниці Маріанні Верьовкіній. Затишна вітальня квартири на Гізелаштрасе була культовим місцем зустрічі мюнхенської богеми на початку ХХ століття. Саме тут 1911 року зародилася ідея створення славнозвісного художнього об'єднання “Синій вершник”.
Для подружжя Екстер Мюнхен був першою зупинкою у їхній весільній подорожі. А для Асі (так називали рідні та друзі Олександру) це був ще й перший виїзд за кордон. Олексій Явленський познайомив її зі своїми друзями – художниками-однодумцями: Василем Кандинським, Францем Марком, Габрієлою Мюнтер. В Мюнхені Екстер багато працювала, писала на пленері. Разом із Явленським киянка здійснила кілька мандрівок у Швейцарію, зокрема в Енгадін – неймовірної краси природний заповідник. Темперні етюди альпійських пейзажів, наповнених світлом та повітрям, художниця згодом представила на кількох виставках. Зокрема, на київській – “Ланка” (“Звено”) 1908 року – знаковій події в історії українського мистецтва. Адже саме з “Ланки” заведено розпочинати відлік художнього авангарду в Україні.
Після Мюнхену та Швейцарії, молоде подружжя вирушило в Бретань (Канкаль), де Олександра Екстер створила серію етюдів атлантичного узбережжя. Ці ранні неоімпресіоністичні твори вражають своєю живописною свободою. Проте, діставшись кінцевого пункту весільної подорожі – Парижа, київська художниця буквально одразу закохалася в новітні художні ідеї. Імпресіоністичні пошуки назавжди відійшли у минуле. Екстер стала відданою прихильнецею авангарду.
36 Rue Vivienne, Paris, France
Восени 1907 року студенткою Академії Жуліана стала українська авангардистка Олександра Екстер. Одночасно зі студіюванням у новоствореній Академії Гранд Шом’єр, художниця відвідує й цю традиційну школу, відому своєю жорсткою системою навчання класичному рисунку. Для Екстер вправний академічний рисунок, хороша технічна підготовка, знання законів класичної композиції були шляхом до свободи та впевненості у творчому самовираженні. Навіть у найекспериментальніших роботах. Цікаво, що улюбленим художником Екстер був Ніколя Пуссен – французький майстер 17 століття, засновник школи класицизму. Його роботи вона старанно вивчала у Луврі. А в Києві, коли 1918 року художниця відкрила свою Студію, вивчення принципів композиції живопису Пуссена стало обов’язким для всіх її студентів.
14 Rue de la Grande Chaumière, Paris, France
На початку вересня 1907 року художниця Олександра Екстер почала відвідувати заняття у нещодавно відкритій Академії Гранд Шом’єр. Киянка записалася на курс популярного на той час живописця Анрі Каро-Дельвая. Одного разу метр обурився яскравим, «далеким від академічних рецептів колоритом», яким писала студентка. Така відданість насиченим, відкритим кольорам – результат захоплення художницею українським народним мистецтвом, яке вона ретельно вивчала і збирала.
В академії Олександра Екстер зустріла Фернана Леже, який став її близьким другом на довгі роки. Він познайомив киянку зі своїми товаришами Гійомом Аполлінером, Максом Жакобом, Пабло Пікассо, Жоржем Браком. В Гранд Шом’єр Екстер часто зустрічала художника-фовіста Анрі Матісса. Майстер приходив туди робити начерки з натури. Без сумніву, фовізм (напрям у мистецтві авангарду, який для створення художніх образів використовував максимальні можливості кольору) став одним із найяскравіших вражень Екстер того часу. Його впливи відчуваються, зокрема, в роботі “Три жіночі постаті” (1909-1910), що зберігається у Національному художньому музеї України.
64 Bis Rue la Boétie, Paris, France
З 10 по 30 жовтня 1912 року в галереї “Ля Боесі” пройшла одна з ключових виставок в історії кубізму – “Золотий перетин” (Section d’Or). Метою виставки була спроба наочно показати еволюцію кубізму і представити найкращі його досягнення. Серед 32 учасників салону були й три українські митці: Олександр Архипенко (учасник групи “Золотий перетин”), Олександра Екстер та Софія Левицька.
Олександра Екстер представила на огляд публіці 6 своїх творів, зокрема живописне полотно “Міст. Севр” (1912 р.), яке сьогодні можна побачити у постійній експозиції Національного художнього музею України. Для художниці участь у салоні була знаковою подією, оскільки вона ніколи ще не експонувала свої твори виключно у “кубістичному контексті”. Кубізм, на думку Екстер, був першим художнім явищем після Ренесансу, що здійснив глобальні зміни у мистецтві. Зокрема у розумінні композиції, де простір між об'єктами став однаково цінним як і самі зображувані об'єкти. Друг Екстер – киянин Олександр Архипенко – першим втілив цей принцип у скульптурі: “пустоти”, “отвори” набули в його пластиці такого ж значення, як і матеріал, що їх оточував.
Свої теоретичні роздуми про кубізм Олександра Екстер виклала у статті “Нове у французькому живописі”, надрукованій 1912 року в київському журналі “Мистецтво”. А у її Студії як в Києві, так і в Одесі принципи кубізму лягли в основу педагогічної системи.
229 Boulevard Raspail, 75014 Paris, France
Величезна квартира на Монпарнасі, що належала баронесі Елен Еттінген та її кузену Сергію Ястрєбцову (знаному у Франції як Серж Фера), була однією з ключових точок на художній карті Парижа початку ХХ століття. Тут можна було зустріти французьких кубістів, італійських футуристів, поетів, літераторів, театральних діячів. Частою гостею салону була й українська художниця Олександра Екстер – близька подруга Сергія, з яким вони познайомились під час навчання у Київському художньому училищі (1901-1903 рр.). Саме Ястрєбцов закохав Екстер у сучасну французьку культуру і загітував її приїхати у Париж. А завдяки баронесі 1912 року відбулась знакова для Аіси (так називали Екстер її паризькі друзі) зустріч із італійським художником Арденго Соффіччі. “Париж, 3 квітня, кафе “Ньєль”, ніч. Пройшла година, як ми познайомилися в майстерні Сергія, [...], а таке відчуття, що ми багато років живемо разом”, - пригадує італієць. Молодих людей об'єднали дружба, кохання і творчість. Вони разом здійснили мандрівки Францію та Італією. Соффіччі познайомив Екстер з італійськими футуристами – Ф.-Т. Марінетті, У. Боччоні, К. Карра, Д. Северіні.
З 1912 по 1914 роки художники часто працювали в одній майстерні по вулиці Буассонад, 18. Ця студія, яку Олександра Екстер знімала з 1909 року до початку Першої Світової війни, стала місцем появи перших кубофутуристичних творів (митці поєднали принципи французького кубізму та італійського футуризму), які згодом представили у Римі навесні 1914 року – на Інтернаціональній вільній футуристичній виставці (Esposizione Libera Futurista Internazionale)
C. Giazzo, 30122 Venice, Italy
1924 року учасницею XIV Венеційського Бієнале від радянського павільйону була українська художниця Олександра Екстер. Відома європейській публіці як одна із новаторок сучасної сценографії, Екстер представила в експозиції 20 ескізів для театральних та кінопостановок. Зокрема проєкти костюмів до науково-фантастичного фільму “Аеліта” режисера Якова Протазанова (1924). Один із ескізів був опублікований у берлінському журналі “Der Sturm”. Проте головним акцентом експозиції стало масштабне (268х639 см) панно «Венеція», написане художницею у Венеції, перед відкриттям самої виставки. Полотно експонувалось у скляному коридорі другого поверху будівлі радянського павільйону (колишньому - російському, побудованому ще у 1914 році, за часів Російської імперії, на гроші українського підприємця, колекціонера і мецената Богдана Ханенка). У цьому етапному для Екстер творі наведена майже повна антологія форм і образів її живопису 1910-20-х років. Художниця створює на полотні архітектурно-живописну квінтесенцію італійського міста.
154 Rue Broca, Paris, France
На початку 1925 року у нещодавно заснованій Фернаном Леже та Амеде Озанфаном “Академі Модерн” українська авангардистка Олександра Екстер почала викладати “Курс театрального мистецтва та сценографії”. Відома театральна художниця, яка цього ж року отримала Золоту медаль на Всесвітній виставці декораційного мистецтва та художньої промисловості в Парижі, була ще й досвідченим педагогом.
Особливість викладацького методу Олександри Екстер полягала в тому, що студенти вивчали спеціальні дисципліни (техніку і технологію сцени, освітлення, проєктування костюмів) у тісному взаємозв'язку із загальними проблемами мистецтва. Наприклад, обов'язковим було вивчення ритму та композиції "Од" Горація, читання поезії Артюра Рембо, звуки якої, на переконання Екстер, уподібнювалися кольорам. Основні принципи педагогічної системи були розроблені художницею ще в Києві 1918 року. Саме тоді в київський Студії сучасна сценографія (кубофутуристична і конструктивістська) чи не вперше в Європі стала систематичним курсом навчання.
National Gallery of Australia, Parkes Pl E, Parkes ACT 2600, Australia
1977 року Національна галерея Австралії придбала 2 унікальні твори української художниці-авангардистки Олександри Екстер. Маріонетки “Людина-реклама” та “Людина-сендвіч” були створені сценографкою 1926 року для лялькового фільму данського кінорежисера Урбана Гада (на жаль, кіно так і не зняли). За задумом режисера події стрічки розгорталися у двох вимірах: у Венеції XVIII століття і в Нью-Йорку початку XX століття. Герої італійської комедії дель-арте (Панч, Коломбіна) опинилися серед хмарочосів та неонових вогнів мегаполісу і зустріли нових героїв – полісменів, людей-реклам, американців у ділових костюмах та дівчат, одягнених у стилі 1920-х років. Маріонетки Екстер, по суті, є скульптурами, що втілюють риси кубізму, конструктивізму та досвід реді-мейду. В ляльках поєднуються рукотворні деталі та готові елементи: консервні бляшанки, ґудзики, винні корки, шматки дроту. Ідею подорожі у часі підкреслює реклама шин Гудріч (Goodrich), що прикрашає “Людину-рекламу”. Водночас, “Людина-сендвіч” “закликає” відвідати Міжнародну театральну виставку, що проходила у нью-йоркському Стейнвей Білдінг з 27 лютого до 22 березня 1926 року, де також були представлені твори українки.
Всього Олександра Екстер спроектувала 40 ляльок-персонажів, що нині зберігаються в музейних та приватних колекціях по всьому світу.
